Найстрашніше — звикнути до неправди так, ніби вона є частиною пейзажу
14 січня виповнюється 89 років від дня народження Євгена Гуцала - видатного українського прозаїка і поета, шістдесятника, журналіста, кіносценариста, автора понад 100 книжок, лавреата премії ім. І.Огієнка, Міжнародної премії фундації О. і Т. Антоновичів, Шевченківського лавреата (1937-1995).
Євген Гуцало — один із найтонших і найлюдяніших українських письменників другої половини ХХ століття. Його проза й поезія народжені з уважного, майже довірливого погляду на світ — на природу, дитинство, людину в її внутрішній самотності й красі. Він умів бачити велике в малому: у травинці, у дитячому спогаді, в мовчанні сільського подвір’я.
Творчість Гуцала вирізняється ліризмом, щирістю та глибоким моральним відчуттям. Його герої — звичайні люди, часто діти, селяни, мовчазні спостерігачі життя, — через яких автор говорить про відповідальність, правду, пам’ять і втрату духовних орієнтирів. У його текстах природа не просто тло, а жива співрозмовниця людини.
Важливою сторінкою творчості письменника стали публіцистичні твори, зокрема різкі й чесні роздуми про радянську дійсність, національну пам’ять і моральну деградацію системи. Саме ця безкомпромісність зробила його голос особливо важливим у період суспільного пробудження.
Євген Гуцало залишив по собі слово, яке не старіє: тихе, але наполегливе, сповнене любові до життя й болю за людину. Його тексти й сьогодні вчать не проходити повз красу — і не мовчати перед неправдою.
По темі:
- Євген Гуцало. Його перо знало про що писати. Він писав Людину
- Євген Гуцало: осіння поезія і проза
- Євген ГУЦАЛО. Осінь усміхається...
Немає коментарів:
Дописати коментар