Елі Візель — голос пам’яті людства

"Щоразу, коли ми ставимо свічки в темному куточку світу, ми рятуємо людяність" 
Елі ВІЗЕЛЬ

 

Елі Візель (1928–2016) — єврейський письменник, публіцист, філософ і громадський діяч, який пережив Голокост. У підлітковому віці він був в’язнем нацистських концтаборів Аушвіц і Бухенвальд.

 

Світове визнання йому принесла книга «Ніч», у якій він розповів про свій трагічний досвід ув’язнення. Упродовж життя Елі Візель присвятив себе збереженню пам’яті про жертви Голокосту та боротьбі проти байдужості, ненависті й насильства.

У 1986 році він був удостоєний Нобелівської премії миру як «посланець людяності», який нагадував світові про необхідність пам’ятати минуле, щоб не допустити його повторення.

Основні твори Елі Візеля

1. Ніч (1958) — автобіографічний роман про перебування в концтаборах.

2. Світанок (1960) — роман про моральний вибір і відповідальність після війни.

3. День (1961) — продовження теми травми та пам’яті.

4. Забутий (The Town Beyond the Wall) (1964).

5. Жебраки Єрусалима (1968).

6. П’ята дитина (1983).

7. Заповіт (1989).

8. Всі ріки течуть у море — мемуари.

9. І море ніколи не переповнюється — продовження мемуарів.

10. Легенди нашого часу — філософські та етичні есе.

11. Євреї тиші — документальна проза.

12. Проти байдужості — публіцистика та виступи.