Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ. Наче зламані крила...: вірш дня

Сиджу у кріслі, гладжу кота,

Який лежить на моїх колінах...

Картина, без сумніву,

                                досить проста -

Така прозаїчна вечірня година...

 

Сьогодні важким був

                                недільний день:

Лунали і вибухи, і стрілянина...

Хоча під вечір - анітеле'нь.

От і гладжу котячу спину...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Втома тягуча, якась липка,

Наче скотчем, зв'язала тіло...

А котик "мурчить" :

                                йому б молочка...

(До справ людських

                                немає, бач, "діла"...)

 

Ну а далі -- ніч. Від "тривог" гучна...

І темінь покотиться

                                чорними хвилями...

... Трагічний час,

                                коли скрізь війна...

Болить душа, наче зламані крила.

 

 

А. ЛУГОВСЬКИЙ.

23.02.2026 р.