2 травня 1936 р. народився Геннадій Пітров

Його серце було відкрите для краси та добра, до нього тягнулися люди, 
залюблені в красу та минувшину свого краю, небайдужі до його майбуття

 

 

  

Петров Геннадій Терентійович (02.06.1936, м. Суми — 12.10.1996 там само; похований у с. Велика Чернеччина) — журналіст, краєзнавець, літературознавець, есеїст, мистецтвознавець, дослідник.

 

 

Сумський краєзнавець #Лада_Сапухіна:

 

«У Вас є щось від Григорія Сковороди, і хоч ви навіть не кандидат наук, але зробили для рідного краю більше, ніж будь-який академік. Досі ви писали дослідження про видатних людей, а нині настав час, щоб статті писали про вас».

 

#Григорій_Хвостенко, 2015 рік:

 

«...Він ішов по Сумах Петропавлівською — високий і кремезний, вайлуватий, ледь клишоногий; втупивши погляд — через товсті окуляри — на тротуар; і я — я чи то із цікавості, чи із шалапутства, маючи вільний час, пішов за ним слідом.

 

До Петрова, минаючи його, раз-по-раз віталися перехожі: “Добридень”, “Драстуйте”. А він неуважно кивав у відповідь великою головою і кидав понурим басом: “Дякую”, “Спасибі”, “Дуже дякую”... Знайомі, остовпівши, непорозуміло дивилися Петрову вслід: за що дякує? Це було вкрай кумедно, це мене розважало і смішило; водночас я розумів: Геннадій зараз просто на вулиці, на ходу, напружено працює, співставляє якісь факти і моменти з минувшини краю, знаходить вивірений рішенець... Ось він, нарешті, вже проти пам’ятника Шевченкові, випрямив полегшено згорблену спину, вдихнув на повні груди і, перелякавши голубів у скверику, задоволено реготнув: “Га-га-га!”. Якісь молодиці, що саме опинилися поруч, схарапуджено сахнулися вбік, це Петрова розвеселило, гримнув ще басовитіше: “Га-га!”. І — побачив мене.

Поспішив назустріч: “Слухай, я оце щойно думав, і...”.

Милий, милий Петров! А коли ж він «не думав»? Коли напружено не працював його неспокійний мозок? І скільки його думок хлюпнуло на папір, освітивши пронизливим промінням темінь нашого минулого; скільки — так і поніс із собою в потойбіччя, не встигнувши розповісти землякам про досліджене, осмислене, додумане.

 

Геннадій Петров був, насамперед, Краєзнавцем. Як красиво, піднесено, з гідністю вимовляв Геннадій це слово, як амбіційно, вагомо, підкреслено говорив про себе: я краєзнавець...

 

Інакодумство на Сумщині : зб. докум. та матеріалів (1955-1990). Т.2. - Суми, 2025.-  С. 209.

 

 

#Іван_Корнющенко: 

 

«В своїй книзі «Гвардійці переднього фронту» назвав Геннадія Петрова «Лоцманом книжкового фронту». «Крім природного дару, він черпав ту мудрість зі своєї незчисленної бібліотеки. Коли одного разу я заїхав до нього, то побачив велику кімнату, спільної з якоюсь сім'єю квартири, заставлену стелажами, полиці яких гнулись від давніх і нових книжок. Лише біля вікна, теж з ними та різними паперами, був стіл, а в самому кутку - розкладне ліжко. І в кожному виданні цей незвичайний господар знав, де що є і що треба взяти для використання в роботі того чи іншого часу. Одне слово - безпомилковий лоцман книжного моря».

Корнющенко І. Гвардійці переднього фронту : оповідки про життя і діяльність журналістів Сумщини. - Суми, 2021.