сповнених чекання, іще ховалась ночі
тінь, мов безнадія сподівання.
А там, в космічній вишині, надії зірка
мерехтіла...
Вона одна, одна хотіла оту надію дать
мені,
Що тьма розвіється, мов сон,
і запанує аксіома життя без пауз і без ком, і
щезнуть сумнівів фантоми.
Немає коментарів:
Дописати коментар