Філософський цикл в жанрі історичної фантастики: Продовження

«Тільки любов’ю міряймо наші вчинки і дії – немає у світі вищого суду!»

 

Радимо прочитати :) 

Шевчук Валерій. Мор: Фантастичні повісті. – Львів: АА Піраміда, 2004. – 320 с.

 Епіграф до повісті "Мор":

«Ми завжди учимо себе: хто покаявся, той уже наполовину винуватий, здобуває право на надію. Ми учимо себе: годі жити без права на каяття, бо інакше порожні ми станемо. Хай ідемо ми в темряві, як ця, але не можемо мати надію, що в глибині цієї ночі лежить незапалена свічка. Кожен має її розшукати і запалити, бо кожна жива істота – світильник»

Головний сюжет повісті «Мор» полягає в тому, що жінка рятує («не йди туди, тікай подалі...») мандрівного дяка Григорія від мору. Григорій – витівник, філософ-мудрець, веселун, вільнолюбива людина. Це один з найколоритніших образів, створених Валерієм Шевчуком...

Так от, в одному з кварталів міста, яке вмирає від мору, відбувається щось схоже на «банкет під час чуми», де конають від страшної хвороби і в той же час вдаються до абсурдних вчинків. 

«Страшний не той мор, страшніше, коли людина стає порожня…» - так думає Григорій і допомагає тим грішникам. Він підказав як треба димовою завісою розігнати, знищити мух, які переносять заразу.

Стикнувшися з трагедією, він сам прозріває: «…я лише одну науку виніс: ми повинні любити одне одного в світі. Бо коли ми любимо одне одного, ми життя творимо, а коли ненавидимо – нищимо його».

«Любіть перше за все те, що бачите і тих, кого знаєте, це і дасть насіння, яке оплодотворить ниву вашу. Адже сієте ви ниву не тільки для себе, а й для сусідів своїх і для тих, що прийдуть по вас. Злом своїм ви навчаєте нащадків злу, а добром – добру. Через це, прошу я вас, увічнюйтесь у любові, брати мої!»

Повість «Суд»присвячена філософським пошукам істини, сенсу людського буття і таким понятттям як «гріх» і «кара».

«Все минає, а добро і зло залишаються, щоб нові покоління так само кидалися у ці дві великі ріки, прагнучи їх з новою силою перепливти».

Сюжет незвичайний і складний: священник та молодий парубок-писарчук за рідні свої гріхи були покарані однаково страшно: обом довелося стати вовкулаками. Повернення в людську подобу довге і важке – цілих 8 років, це ціла сповідь, що збуджує щире каяття і переростає в урочисту проповідь. Це роздуми про людські гріхи та їх спокуту, споконвічне протистояння добра і зла.

Книгонаркоман