Ліні КОСТЕНКО - 85!

"Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці"
Ліна Костенко

19 березня 2015 року виповнюється 85 років "принциповій жінці з чоловічим характером", "тирану" українського слова - Ліні Костенко! Вітаємо її!!!

Ліна Василівна Костенко народилася у м. Ржищеві на Київщині, а 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро", який редагував Андрій Малишко.

У 1946 р. були опубліковані перші вірші Ліни. Вона закінчила навчання в Московському літературному інституті ім. М. Горького у 1956 році, а вже наступного року вийшла перша книжка її поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» була опублікована в 1958 р., згодом — збірка «Мандрівки серця» (1961 р.).

Вірші – дуби.

Є іграшки – вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є – каторжани.

Крізь мури в’язниць,

по тернах лихоліть –

ідуть, ідуть по етапу століть…

Ліна Костенко була однією з найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років. Дебютувавши трохи раніше за «шістдесятників», вона стала їхньою «предтечею», однією з тих, хто повертав поетичному слову естетичну повноцінність, хто рішуче ламав звичні художні критерії. Цей період створив новітні стилі в українській літературі, змусив писати щось нове, нетипове, авангардне, але, як і завше, безжалісне та максимально критичне по відношенню до влади і тодішнього режиму.

Внаслідок цього творчий розвиток Ліни Костенко був ускладнений майже 16 років, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Навіть ім'я авторки зникло зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Але не зламалася, не зневірилася, не занепала духом, а шліфувала своє поетичне слово.

Саме в ті роки вона посилено працювала над своїм найвидатнішим до сьогодні твором - романом у віршах "Маруся Чурай", за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Чужа душа то, кажуть, темний ліс.
А я скажу, не кожна, ой не кожна.
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

Книги Л. Костенко "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980) стали визначними  явищами сучасної поезії, що помітно вплинули на весь подальший розвиток української літератури.

Так, як поетеса подивилася на проблему жіноцтва, її одвічні болі - ніхто й ніколи не наважувався про це говорити. "Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі!" - обман, жорстокість буденності - усе це пролунало в "Марусі Чурай".

Цей твір не має нічого спільного з усім тим, що досі було написано про легендарну поетесу,. Працюючи над ним, Ліна Костенко використала скупі історичні, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з Полтави Марусю Чурай, що з плином часу дійшли до нас.

У своїй творчості Ліна Костенко стала незламним воїном за честь жінки, таким собі "лицарем у залізних обладунках" під якими ховається чутлива, ніжна і красива жінка. Інколи за це її називають феміністкою середини ХХ століття.

Я, що прийшла у світ не для корид,

Що не люблю юрби та телекамер,

О, як мені уникся і набрид

Щоденний спорт - боротися з биками.

Я обираю пурпуровий плащ,

Бики вже люттю наливають очі.

Я йду на них, душе моя не плач,

Ці види спорту вже тепер жіночі!

Перу поетеси належать також збірка поезій "Сад нетанучих скульптур" (1987) та збірка віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987).

У 1999 р. був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» й окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999 р. в Києво-Могилянській академії.. 

У 2010 році було опубліковано перший  прозовий роман видатної поетеси «Записки українського самашедшого»  - своєрідний мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Роман практично зразу ж став українським бестселером. Перший тираж становив 10 тисяч і вже за півмісяця був розкуплений, що стало своєрідний рекордом для ринку української літератури та призвело до появи піратських передруків книги.

Роман написано від імені 35-річного комп'ютерного програміста, який веде так звані «записки», занотовуючи всі катастрофи, замахи, вбивства і скандали, про які дізнається з новин. Таким чином він намагається дати вихід своїм емоціям і не скотитися до повного цинізму у сприйнятті реалій життя.  Паралельно в записках знаходять своє відображення проблематичні стосунки головного героя зі своєю дружиною.

Поетеса писала свої «записки» майже 10 років. Починаючи від назви, книга насичена ремінісценціями і прямими цитатами з Гоголя, а також з «Майстра і Маргарити» Булгакова.
 
У Ліни Костенко чимало регалій: почесний професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

Але всі ці заслуги ніколи не стануть показником істинного світогляду поетеси до тих пір, доки ви не візьмете до рук її збірки і  не помітите як промайнув день за читанням її поезій.

Приходьте до нас в бібліотеку, читайте Ліну Костенко, насолоджуйтесь її творчістю - це найкраще винагорда для поетеси, визнання її ролі і місця у сучасній українській літературі!

Що ж, авторучка — це не шабля із піхов.
Ворожа кров не бризне з-під пера.
І лиє дощ. І гетьман не приїхав.
Неслушний час. І все-таки пора.

Пора, пора!
Живеться, як на Етні.
Ганьбу віків лиш магма відпере.
Це лиш слова. Зате вони безсмертні.
Вгамуйте лють. Їх куля не бере.