У другу неділю тавня відзначається одне з головних родинних свят -
День матері. Вітаємо всіх із цим чудовим святом!
Книга про матір. Українські поети 19-21 століття: Антологія. - К.: Криниця, 2004.
Його традиційно святкують в Європі, в США, в країнах Азії, а тепер і в нашій країні. І така велика популярності цього свята цілком зрозуміла, оскільки споконвіку мама була найдорожчою та найріднішою людиною для кожного. Мами присвячують життя своїм дітям, жертвуючи всім заради їх щастя.
Саме тому ми радимо вам звернути увагу на "Книгу про Матір"- антологію віршів українських поетів ХІХ – ХХІ століть, присвячених найсвятішому і найпрекраснішому, що є на білому світі – Матері.
Мета, якій служить «Книга про Матір», – прищеплювати високі почуття любові до Вітчизни, до рідної землі, до Матері як наставниці душі і хранительки Життя.У цій унікальній за змістом антології вперше тематично підібрані та об'єднані поетичні твори 232-х українських поетів, що присвячені українській матері, яка на важких роздоріжжях історії самовіддано бореться за добро і світло в житті своїх дітей. Світлий образ матері, жінки-страдниці, жінки-трудівниці, коханої і любимої, нашої порадниці і розрадниці виписано в книзі колоритно, різнобічно, правдиво, щиро і трепетно.
«Книга про Матір», за влучною оцінкою на сторінках газети «Літературна Україна» поетеси Галини Тарасюк, – «це не просто збірка віршів. Це – радше Біблія наших народних морально-етичних заповідей, наших «притч Соломонових», енциклопедія найвищих людських почуттів, пієтету перед найсвітлішим образом і подвигом жертовності – материнством, апофеоз вдячної любові…»
У наш час, коли жорстокість, егоїзм та аморальність захоплюють у свій вир життя і громадське, і особисте, кожен громадянин України має святий обов'язок — зберегти вікову добротворчу мораль нашого народу. Прищеплювати високі почуття любові до Вітчизни, до рідної землі, до матері як наставниці душі і хранительки Життя — саме цій меті служить «Книга про Матір».
Із "Книги про Матір" :
Із "Книги про Матір" :
Борис ОЛІЙНИК
Мати наша – сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною,
Сивий дуб – прокуреним прадідом.
Білочка – мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозою-водицею,
А земля – пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
«Де ж це, молодице, твій суджений?»
Місяць – непоколотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівками над стріхою,
А туман – вдовиною втіхою.
Крашанкою – сонечко в миснику…
А вона до всіх до них – піснею.
Мати наша – сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною,
Сивий дуб – прокуреним прадідом.
Білочка – мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозою-водицею,
А земля – пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
«Де ж це, молодице, твій суджений?»
Місяць – непоколотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівками над стріхою,
А туман – вдовиною втіхою.
Крашанкою – сонечко в миснику…
А вона до всіх до них – піснею.
Немає коментарів:
Дописати коментар