1 жовтня - Всесвітній День людей похилого віку

 Невигадані епізоди з життя сумських бабусь

 

В маршрутці біля водія сидить чепурненька сумська бабуся. На зупинці заходить дівчина у розірваних джинсах і сідає навпроти бабусі...


Епізод перший

В маршрутці біля водія сидить чепурненька сумська бабуся. На зупинці заходить дівчина у розірваних джинсах і сідає навпроти бабусі.Та довго дивиться на таке диво, потім встає, підходить і голосно запитує: «Що руки все не доходять?», киваючи на драні джинси. Мовляв, що за неподобство, треба ж їх зашити. Дівчина незадоволено відповідає: «Та то така мода!». Бабуся, не розчувши: «Кажи голосніше, бо я недочуваю». У відповідь вся маршрутка почула: «Як не чуєш, то й немає чого питати».

Епізод другий

Біжу, спішу вниз - з Воскресенської на Кооперативну і раптом чую за спиною старечий приглушений протяжний болісний зойк: «Ой- йо-йой, ой-йо-йой». Повертаюсь і бачу за собою згорблену бабусю, яка щось перебирає пальцями у хусточці. Питаю: «Вам погано? Може чимось допомогти?». У відповідь винувате: «Та боюсь, щоб цукерка не впала, ось ніяк не розгорну».

Епізод третій

На Курській біля огорожі дитячого садочка завжди хтось щось продає. Частіше всього бабусі – вжитий домашній крам чи овочі з дачі. Йду й думаю: не доведи Господи, невже колись доведеться й мені тут щось продавати, щоб вижити. Сьогодні йду пізно і бачу тільки одну бабусю, яка продає в маленьких коробочках вирощені нею кімнатні рослини. Підходжу ближче і чую прохання: «Дитинко, візьми вазончик, дай хоч кілька гривень, я собі хліба куплю». Тепер та рослинка на моєму підвіконні – гіркий щем на довгі роки.

Епізод четвертий

Повертаюсь ввечері з роботи і біля під’їзду, як завжди, зустрічаю відпочиваючих на лавочці бабусь. Одна з них мене запитує: «Котра година?». Я маніпулюючи пальцями, на яких навішені пакети з фруктами і овочами, звільняю одну руку, дістаю з-під хліба-батона, масла-сиру і т.п. з своєї сумки мобільний і відповідаю на запитання. І вже зайшовши у під’їзд чую: «Навіщо ти запитуєш котра година?». У відповідь звучить досить розважливе: «Дай з людиною поговорити». Виглядаю з дверей і кричу: «Бабусі, будьте здорові і живіть довго!». І дідусі – теж, але епізоди з ними - інші.

Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської міської ЦБС