Поезія – це свято для сердець

 

Презентація
колективного збірника "Грані слова"-2

 

Літературно-мистецький клуб "ГРАНЬ"

"Поезія - це свято для сердець, яким реальність замала і сіра...
Вона сплітає райдужний вінець для тих, у кого не фальшива ліра..." 

Цими рядками ведуча Богдана Гусак розпочала презентацію колективного збірника «Грані слова»-2, яка відбулася 10 квітня 2016 року в центральній міській бібліотеці ім.Т.Шевченка. 

17 авторів, членів літературно-мистецького клубу «Грань», представили у ньому свої твори. 17 неповторних світів, характерів, творчих манер: Альбіна Батуріна, Микола Балабан, Ольга Воробйова, Жанна Гапеєва, Богдана Гусак, Валентина Кривенчук, Луїза Кривопішина, Віталій Меланич, Валерій Полянський, Тетяна Прус, Віталій Симоновський, Дмитро Юнак, Надія Фурзенко,Євгенія Чернецька, Юрій Кочі, Марина Реух, Олена Чернова.

Над виданням, яке побачило світ наприкінці 2015 року, попрацювали укладач Микола Ремньов, коректор Ольга Нестеренко, дизайнер Тетяна Столярова.

З вітальним словом до присутніх звернулися куратор літературно-мистецького клубу «Грань» Антоніна Колієнко та натхненник колективу, на плечі якого лягли організаційні та поточні питання, Віталій Меланич. Вони висловили сподівання, що поезії , які увійшли до збірника, припадуть до душі читачам. А сам він стане перлиною серед книжок, подарованих членами клубу бібліотеці і спеціально представлених на виставці для широкого кола читачів.

Завідуюча абонементом Антоніна Колієнко зробила огляд книжкової виставки видань членів клубу «Грань», твори яких увійшли до колективної збірки «Грані слова»-2. Всі книги подаровані бібліотеці ім. Т.Шевченка авторами і познайомитись із ними можна у відділі абонементу для дорослих.

На жаль, підступна хвороба відібрала життя у завжди яскравої та оригінальної поетеси Євгенії Чернецької. Її пам’ять вшанували хвилиною мовчання, а твори прочитала подруга і колега по перу Надія Фурзенко.

Ведуча наголосила на тому, що всі автори особливі по-своєму, а щоб гості більше дізналися про грані їхньої творчості, присвятила кожному поетичний шарж. Після такого оригінального представлення прозвучали твори з вуст присутніх авторів та дружини Дмитра Юнака (Олексія Усенка), яка щиро подякувала за запрошення і передала вітання від чоловіка. 

Оскільки збірка складається з двох частин: «Він ніс братерства і добра думки» (поезія) та «Дзеркало часу» (проза), представлення розпочалося з поетів. На численні прохання подаємо нижче тексти посвят (автор – Богдана Гусак):

***
Її поезія і ніжна, і легка,

Немов у небі золота хмаринка.

Така ж натхненна і така п’янка,

Якою може бути тільки жінка.

В рядках бринить веселий водограй.

Букети хризантем, неначе піна.

В романтику везе міський трамвай.

І в цьому вся Батуріна Альбіна.

* * *

Його життя – важкий тернистий шлях

До самопізнання і храму Бога.

Натхнення світ – на золотих полях,

На луках, де згубилася дорога.

У лісі кіз пасе, мов древній Пан,

Філософ із дитячими очима.

Знайомтесь, це – Микола Балабан,

В якого праця й спокій за плечима.

* * *

Її душа болить за Україну,

За сльози посивілих матерів,

Чиїм синам стріляє люто в спину

Недолюд, що від крові озвірів.

Тому в рядках сльоза не випадкова,

Бо серце від гірких вістей щемить.

Відверта, щира Ольга Воробйова

Благає миру в Бога кожну мить.

* * *

Не вірте в те, що пристрасті згасають,
Коли вже в спину дихає зима.
Роки роками... Душу ж коливають
Про юність згадки... В кого їх нема?

Журитися за втраченим покиньте.
І скільки б не було вам зараз літ,
З Гапеєвою Жанною полиньтеУ світ кохання, неповторний світ.

 


* * *

Її доля не схилила,

Хоч дала зазнати мук.

Поетична ліра мила

Валентині Кривенчук.

Вона пише про природу,

Про глибокі почуття,

Що дарують насолоду,

Бо без них нема життя.

* * *

Про рідне місто, калинову мову

Вона воліє віршами писати,

Неквапно з читачем вести розмову,

Щоб досвід свій багатий передати.

Її хвилюють вселюдські проблеми:

І політична, і духовна криза.

Тож піднімає злободенні теми

Шановна Кривопішина Луїза.

* * *

Він лірик дуже ніжний і проникливий,

Романтик, і до цього уже звикли ми.

З дитинства зачарований природою,

Описує її із насолодою.

Палітра слів у нього є багатою,

А місто і лелеки понад хатою

Рідніші, аніж Франція, Італія.

Тож слухайте Меланича Віталія.

* * *

Цьому герою-чоловіку

Зозуля накувала віку

Таки чимало. Та зазнати

Лихого довелось багато.

Страшний період арештантський

Валерій не забув Полянський.

Він виливав свої печалі

У віршах на лісоповалі.

Писати й далі мав відвагу.

Тож заслужив любов, повагу.

* * *

Поезія для неї, наче мати,

Тому уже не може не писати

Про те, чому радіє, що хвилює.

На рими дуже старанно полює.

Поезії про зраду і кохання

Завжди відверто пише, як востаннє.

До читача йти чесно, без омани -

Покликання таке у Прус Тетяни.

* * *

Філософ , іронічний і глибокий,

Сонети пише, хайку без проблеми.

Світогляд має він такий широкий,

Що розкриває найскладніші теми.

Його байки напрочуд зрозумілі

(чи київський ти зроду, чи московський),

Бо майстер і на слові, і на ділі.

Звичайно, це Віталій Симоновський.

* * *

Їй притаманна вишуканість слів,

Глибоких роздумів джерельна прохолода.

Колодязь рим іще не обмілів,

І це для неї справжня нагорода.

В саду метафор, вдалих порівнянь,

Епітетів її душа радіє.

Знов пишеться без зайвих запитань.

Це неповторна Фурзенко Надія.

* * *

Немає слів... Усім було нам гірко,

Коли сумна примчала новина.

Євгенія Чернецька... наша зірка

Навіки згасла. Ніжна, чарівна,

Яскрава, іронічна, жартівлива.

Такої, як вона, уже нема.

Не вірилось, що жінку цю вродливу

Забрала назавжди від нас зима.

Ні, не забрала. Вона нині з нами.

Хоч невблаганно пролітає час.

Із віршами, світлинами, піснями

Євгенія приходить кожен раз.

* * *

Він закоханий в слово безмежно

І в поезії не новачок.

Але рими усі обережно

В поетичний впліта рушничок.

Коли вірш до душі припадає

Читачеві, найкращий це знак.

Тоді радо писати сідає.

Упізнали? Дмитро це Юнак.

Поетеса Ірина Булахова прочитала власну посвяту для Богдани Гусак.
 

Читаю віршики твої, немов ковтаю,

Смакуючи, п'янке, густе вино!

І кожну фразу, кожен образ відчуваю,

Немов зі мною це уже колись було.

І цей ліхтар мені знайомий, і кав'ярня.

Удвох Парижем ми блукаєм навпростець...

Стає душі моїй так приязно і гарно!

Споріднення думок. Стук в унісон сердець.

Окремо прозвучали посвяти, присвячені прозаїкам, чиї твори отримали схвальні відгуки. 

***

У юності моторним був солдатом,

У звільнення летів, немов на крилах.

Про це приємно й зараз пригадати.

Нівроку розум, богатирська сила.

А зараз до пера усе частіше

Рука невтомно тягнеться, бо хоче

Всім розповісти про найголовніше

В своїх оповіданнях Юрій Кочі.

* * *

У неї твори досить загадкові,

З алегоричним і глибоким змістом.

Герої там незвичні, бо казкові.

Одні живуть у лісі, інші – в місті.

Збагнути довелося їм чимало,

Однак мораль в історіях мажорна.

Казки ці для дорослих написала

Марина Реух, дійсно неповторна.

* * *

У творах її непростих, іронічних

Багато думок, що відразу хвилюють.

Політика в тостах живе новорічних,

Де різні народи чомусь конфліктують.

Звичайне подружжя чомусь не знаходить

Бажання підтримати спільну розмову.

У всіх власне «я», яке дійсно підводить.

Чому? Запитайте Олену Чернову.

У теплій невимушеній атмосфері творча зустріч добігла кінця. Вона змусила замислитися над тим, як непросто бути співцем у непростий час. Але воно варте того!

Читаючи твори, слід шукати істину між рядків. Саме на це сподіваються автори колективного збірника «Грані слова»-2.

Богдана Гусак,
прес-керівник літературно-мистецького  клубу "Грань"