Високе слово про жінку...: Роздуми напередодні восьмого березня

Високе слово про жінку,
сказане Богом,
записане Мирославом Дочинцем
і прочитане мною напередодні 8 Березня

 

Дочинець М. Мафтей. Книга написана сухим пером: роман. – Мукачево.: «Карпатська вежа». – 2016. – 350 с.

 

Хлопчик запитав в Бога: «Чому мама іноді плаче без причини?» і той відповів:

«Задумавши жінку, Я хотів, аби вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримати цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувати дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, аби стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки тверду, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не ремствуючи. Я дав їй доброту – любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що добрий чоловік ніколи не завдасть їй болю, але часом випробовуватиме її відданість і рішучість стати поряд із ним без вагань. І нарешті, я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. Тільки вона сама. І ти, сину мій, будь обережний – не дай жінці заплакати, бо я рахую її сльози…

Пам’ятай, що жінка створена не з ноги, аби бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, бути рівною. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І з боку серця, щоб бути коханою… Добра жона – ex caelis oblatus. Дар небес». 

«Дві найбільші тайни супроводять чоловіка. Се дорога до Бога і до жінки…» - стверджує автор в своїй новій книзі. От якби всі чоловіки прочитали і усвідомили ці слова, а також змінили своє ставлення до сучасної жінки, яка підставляє плече, втішає, кохає і плаче… 

Лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець продовжує приємно вражати своїх прихильників новими цікавими творами.

Роман «Мафтей» має детективний сюжет про неймовірні реальні події з пошуку зниклих восьми молодих дівчат в Мукачеві в далекому 1852 році. Місцева жандармерія збилась з ніг у своїх пошуках, магістрат зажадав допомоги Будапешта та допоміг розслідувати цю справу місцевий мудрець і народний лікар Мафтей. 

Тому ця книга наповнена народною мудрістю закарпатського краю, безліччю лікувальних рецептів, цікавих життєвих підказок, порад, влучних народних висловів і приказок. 

Чого варті лише такі як, наприклад: «Чоловік мислить, А Бог креслить», «Слово, позбавлене любови, невиразне і марне», «… вчися, доки інші сплять; працюй, доки інші язичать без діла; готуйся, доки інші бавляться; вимріюй, доки інші лише бажають…», або «Коли мене питають, що вартий той чи інший чоловік, я кажу: придивись, яка жона за ним стоїть». 

Читати таку книгу все рівно, що смакувати вишукану страву, насолоджуватись кожної миті яскравими відтінками мудрого слова письменника. Справді, ця книга для свята душі, а не для повсякдення життєвої людської біганини.

Пошук в глибині душі людської провадить автор, а не в поверхневому словесному блуді. Пошук самого себе – головне і першочергове завдання всіх мислячих істот, до яких і ми належимо. 

Тому Мирослав Дочинець в цьому романі нам всім дає підказку: «Те, що ти шукаєш, знаходить тебе», треба тільки не лінуватись в житті продовжувати 

свій пошук. 

Адже й справді «Ми не змінюємося, ми все більше стаємо собою…». 

Олена Мартюшова,

заст.директора Сумської міської ЦБС