Поезії і пісні Павла Скорика

Книга від автора,

подарована бібліотеці ім.Т.Шевченка

Радимо прочитати :)

Скорик П.Г. Вік: поезія, пісні. – Суми, Мрія-1, 2016. – 138 с.

Добра традиція сумських авторів – дарувати бібліотекам свої книги. Адже тільки там вони завжди будуть прочитані, отримають змістовні відгуки, будуть рекомендовані бібліотекарями для конкретного читача, який зможе їх гідно оцінити і сприйняти, а також, ці книги як краєзнавчий фонд бібліотеки, обов’язково збережуться для наступних поколінь. На одну з таких книг маю намір звернути вашу увагу.

Павло Григорович Скорик за освітою вчитель, за покликанням - слідчий. Автор поетичної збірки «Щем» та багатьох пісень, які ставали лауреатами різноманітних пісенних та поетичних конкурсів. «Вік» - це своєрідний підсумок чергового життєвого етапу, коли є що сказати і про що звітувати перед людьми, коли потрібно осмислювати історичний та свій пройдений життєвий шлях:

Героїка революції і громадянської війни.

Колективізація і перші п’ятирічки.

І жодного кадру про Голодомор 33-го,

Про селянські бунти й повстання,

Про масові репресії…

Повертається пам'ять мого народу…

Важко повертається.

Ціною відмирання цілого покоління,

Одурманеного комуністичними міфами.

Ціною вбивства його кращих синів.

(«Еквілібристика верлібру»)

Є в поезії Павла Скорика і нерв сучасного буття:

Я Русь не плутаю З Росією,

Це ти, мій брате, втратив глузд

І, прикриваючись Месією,

Собі привласнить хочеш Русь.

(«Російському брату»)

В збірці «Вік» П.Скорика багато авторських спогадів молодості і дитинства в селі Миколаївка під Сумами, де він виріс, про Суми, де вчився. Тому як не зберегти в бібліотеці збірку, яка цінна своєю любов’ю автора до рідного краю, де надрукована така лірична «Пісня про Суми»:

Цвіте мені веселка понад Пслом,

Сліпенький дощ перебирає струни,

І де б не був, мій незрадливий сон –

Суми, Суми, Суми.

Де б я не був, вони мій сум і сон,

Душі престольний град – квітучі Суми.

Бере за душу й ця щемлива пісня:

Я до Сумки до річеньки та й піду,

Свою милу за рученьку поведу.

Стелять трави килими,

Чути шепіт: «Обніми…»

Хай нам щастя принесуть три суми.

(«Три суми»)

Вся поезія Павла Скорика насичена щирим коханням, як, наприклад, в пісні
«Аби не сон…»:

Несу тебе й ваги не відчуваю…

Чому цей сон до ранку не триває?

Несу мов скарб, мов сонечко несу,

Щоб ніг не замочила у росу.

Творчість цінна тим, що кохання промайне як цвіт, а відгук у душі й поезії залишиться назавжди:

Цвітуть ромашки білі –

Зрадливі пелюстки.

Дівча по луках бігло,

Тепер біжать роки.

(«Дівча»)

От таку свою нову збірку подарував нещодавно автор бібліотеці ім.Т.Шевченка з надією, що вона знайде свого вдячного читача.

Олена Мартюшова, 

заст.директора Сумської Міської ЦБС