►►► Твори - ювіляри 2019 року ►►► 180 р. повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка ►►► 160 р. поезії «Ісаія. Глава 35» Тараса Шевченка ►►► 140 р. повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуй-Левицького ►►► 120 років (1899) з часу виходу у світ новели М. Коцюбинського «В путах шайтана» ►►► 100 р. п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського ►►► 90 років комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша ►►► 40 років роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко ►►► 1080 років - «Давид Сасунський» - вірменський героїчний епос (939) ►►► 530 років - Нікітін А. «Ходіння за три моря» (+1489) ►►► 445 років - Федоров І. «Азбука» (1574) ►►► 300 років - Дефо Д. «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719) ►►►200 років - Гофман Е.Т. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» (1819) ►►► 195 років - Грибоєдов А.С. «Лихо з розуму» (1824) ►►► 190 років - Погорельский А. «Чорна курка, або Підземні жителі» (1829) ►►► 185 років - Пушкін А.С. «Пікова дама» (1834) ►►► 185 років - Пушкін А.С. «Казка про золотого півника» (1834) ►►► 185 років - Єршов П.П. «Коник-Горбоконик» (1834) ►►► 185 років - Одоєвський В.Ф. «Городок в табакерці» (1834) ►►► 175 років - Дюма А. «Три мушкетери» (1844) ►►► 170 років - Андерсен Г.Х. «Оле-Лукойє» (1849) ►►► 165 років - Тургенєв І.С. «Муму» (1854) ►►► 160 років - Тургенєв І.С. «Дворянське гніздо» (1859) ►►► 160 років - Островський А.Н. «Гроза» (1859) ►►► 160 років - Гончаров І.А. «Обломов» (1859) ►►► 155 років тому вийшла друком навчальна книга для дітей К. Д. Ушинського "Рідне слово" (1864) ►►► 150 років - Салтиков-Щедрін М.Є. «Історія одного міста» (1869) ►►► 150 років - Гюго В. «Людина, яка сміється» (1869) ►►► 150 років - Верн Ж. «20 000 льє під водою» (1869) ►►► 145 років - Джованьолі Р. «Спартак» (1874) ►►► 135 років - Твен М. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) ►►► 125 років - Кіплінг Р. Дж. «Книга Джунглів» ( «Мауглі») (1894) ►►► 120 років - Чехов А. П. «Дама з собачкою» (1899) ►►► 100 років - Рід Д. «10 днів, які потрясли світ» (1919) ►►► 95 років - Чуковський К. І. «Муха-Цокотуха» (1924) ►►► 95 років - Олеша Ю. К. «Три товстуни» (1924) ►►► 90 років - Чуковський К. І. «Айболить» (1929) ►►► 90 років - Гемінґвей Е. «Прощавай, зброє!» (1929) ►►► 90 років - Ремарк Е. М. «На західному фронті без змін» (1929) ►►► 90 років - Маршак С. Я. «Вусатий-смугастий» (1929) ►►► 85 років - Треверс П. «Мері Поппінс» (1934) ►►► 85 років - Островський Н. А. «Як гартувалася сталь» (1934) ►►► 80 років - Фраерман Р. І. «Дика собака Дінго»(1939) ►►► 80 років - Паустовський К. Г. «Мещерська сторона» (1939) ►►► 80 років - Пантелєєв Л. «Льонька Пантелєєв» (1939) ►►► 80 років - Гайдар А. П. «Чук і Гек» (1939) ►►► 80 років - Волков А. М. «Чарівник Смарагдового міста» (1939) ►►► 80 років - Бажов П. П. «Малахітова шкатулка» (1939) ►►► 75 років - Каверін В. А. «Два капітани» (1944) ►►► 70 років - Ожегов С. І. «Словник російської мови» (1949) ►►► 70 років - Носов Н. Н. «Весела сімейка» (1949) ►►► 70 років - Кассіль Л. А. «Вулиця молодшого сина» (1949) ►►► 70 років - Казакевич В. А. «Весна на Одері» (1949) ►►► 65 років - Носов Н. Н. «Пригоди Незнайка та його друзів» (1954) ►►► 60 років - Симонов К. М. «Живі і мертві» (1959) ►►► 50 років - Васильєв Б.Л. «А зорі тут тихі ...» (1969) ►►► 45 років - Васильєв Б.Л. «У списках не значився» (1974) ►►►

вівторок, 30 січня 2018 р.

Юрій Миколайович, дякуємо за те, що були з нами…


31 січня - 80 років від дня народження Ю.М.Царика
(1938 – 2014) - прозаїка, поета, тележурналіста, члена НСПУ, лауреата премії ім.М.Хвильового

Згадуємо, ми бібліотекарі, Юрія Миколайовича Царика завжди із великою вдячністю і повагою. Його ми вважали своїм другом, другом нашої бібліотеки.
Це була людина дуже порядна і високоморальна,
для нас - моральний камертон.





Завжди тактовно і стримано відповідав на наші запитання, нічого не нав’язував, багато дечого корисного підказував, нам рекомендував почитати деяких нових авторів. Саме він звернув нашу увагу на літературознавця Петра Сороку, його «Денники», на його рекомендації по новим авторам сучасної української літератури. Від Ю.М.Царика ми вперше дізнались про Мирослава Дочинця, творів якого 10 років тому ще не мали в наших бібліотеках. А тепер М.Дочинець один з найбільш читаних авторів серед наших читачів…
Долай книжки, як марафонський біг –
І марнота, як тьма, проясниться тобі.
Читай і думай, думай і читай
Життя - короткий і цікавий тайм.
Із останньої книги "Прощання без прощання"

Юрій Миколайович був багаторічним читачем бібліотеки ім.Т.Шевченка. Читав серйозні твори довго, вдумливо читав і завжди коментував, якщо хтось запитував його відгуки на прочитане. Я теж рекомендувала Юрію Миколайовичу нові книги, наприклад, однією з останніх книг з наших фондів прочитаних ним була переписка Оксани Забужко з Юрієм Шевельовим «Вибране листування на тлі доби». Цю книгу він оцінив гідно.



Дружив Ю.Царик з нашою бібліотекою багато років. Майже кожну свою нову збірку Юрій Миколайович презентував в нашій бібліотеці ім.Т.Шевченка. Завжди був дуже делікатним, боявся, що його творчість нікому не потрібна, не зрозуміла, заважка. Говорив нам: «Мої книжки нікого не розважають і не обслуговують». 



Був дуже скромним. Нікого ні в чому не переконував, за нього говорили його твори – короткі і промовисті новели, чесні і вивірені вірші, роздуми, сатира тощо. Насправді, його твори були взірцем правди, справедливості і творчої відвертості. Недарма мав почесне звання лауреата премії великого Українця - Миколи Хвильового.



Ніколи не забуду його відверту розповідь про свою творчу позицію в читацькому клубі «Літературна кав’ярня» в бібліотеці-філії №17. Це була одна з останніх зустрічей Юрія Миколайовича з нашими читачами і бібліотекарями. Довго не відпускали ми його, багато з ним розмовляли про все, фотографувалися… 



Останній раз зустрілась я з ним на «Петровських читаннях» 24 травня 2013 року в Сумському державному архіві, де Юрій Миколайович ділився спогадами про свого друга – краєзнавця Г.Петрова. Запала в душу тоді його фраза: «Не поцінована за життя людина живе тільки в пам’яті унісонних душ». Це було сказано і про Петрова, і, мабуть, про самого себе. Вони обидва були із покоління шестидесятників, покоління «перекритого кисню», які не змогли повність себе реалізувати і не були гідно оцінені сучасниками. 



Згадую, як після цього заходу йшли разом з ним пішки, бо по дорозі: він - додому, я - до бібліотеки ім.Т.Шевченка. Говорили про його творчі плани, більше – я про те випитувала, просила його написати спогади про його минуле і про своїх друзів, адже так багато знав і так багато залишилось в його думках, не викладених на папір. Запрошувала його приходити в нашу бібліотеку, а він був вже хворим – йому було дуже важко ходити, та все ж обіцяв. Та прийти вже, нажаль, не зміг…
Люблю життя. Банально, а люблю
Усенький світ. Він менший, ніж душа.
Любов - це біль, який побуть молю,
А дні мої возлюблені спішать...

Яка безвічна в світі круговерть!
Вітри вертають ті, що вже були.
Від болю тіло нам рятує смерть...
Ну, а душа - і в вічності болить?
Із останньої збірки "Прощання без прощання" 

В альбомі бібліотеки ім.Т.Шевченка зберігається останнє фото Ю.Царика, яке передала нам його дружина. Галина Іванівна через кілька місяців після відходу Юрія Миколайовича в небуття презентувала в бібліотеці ім.Т.Шевченка його тоді ще не надруковані останні вірші із збірки «Прощання без прощання». Згадувала, як він спішив їх писати, спішив, як сам казав «виконати свою місію», щоб донести людям все пережите і наболіле в своїй душі. Чи все встиг, ніхто не знає… Дякуємо за те, що встиг…


Всі книги Ю.Царика знаходяться в краєзнавчому фонді наших бібліотек і зберігатимуться вічно. До нинішнього ювілею в бібліотеках Сумської міської централізованої системи організовані тематичні виставки книг Ю.Царика, проводяться літературні години, огляди його творчості, спогади про нього. Для читачів різного віку відбуваються перегляди віртуальних виставок, бук трейлерів, підготовлених нашими бібліотекарями. На Фейсбуці та блозі ЦМБ ім.Т.Шевченка до ювілею Ю.Царика підготовлені бібліотечні матеріали про його життя і творчість. В «Літературній кав’ярні» бібліотеки-філії №17 готується вечір спогадів…



Вірш відстогнав в душі моїй тремтінній.
А в книжці, як листок з гербарію, мовчить.
Десь є душа у світі самотинна,
В якій він раптом унісонно закричить,

Коли вона, осяяна словами,
Почує вірш, який її, як долю зве, -
Розквітне диво над всіма дивами –
Листок гербарний в книзі оживе.


Із останньої збірки "Прощання без прощання"







Маю надію, що Юрія Миколайовича ще довго не забудуть, що книги його читатимуть в наших бібліотеках і все більше людей оцінять його гідно, як того він заслуговує. А заслуговує він на дуже високу оцінку, бо Ю.М.Царик і в творчості, і в житті – це особистість унікальна, почитайте і переконаєтесь.


Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської ЦБС

Немає коментарів:

Дописати коментар