Зима вступила в свої права, і, сподіваємось, порадує новорічно-різдвяними дивами.
А ми пропонуємо вашій увазі "зимові" вірші нашої землячки.
Можливо, вони надихнуть вас на власну творчість.
Приємного читання!
Любов МАТУЗОК
Вже білим втаєно строкате,
і сонце стримує снагу -
зими приглушена соната,
слідів дієзи на снігу.
Такої тиші Всесвіт повен -
з німотою на межі!
І кожен з нас на мить - Бетховен,
бо ж чує музику в душі!
* * *
Замріяна, розніжена зима -
пухкого тіла біла порцеляна,
легка хурделя, з ночі й досі п’яна,
дерева заблукалі перейма,
попідруки на ковзанку веде.
А бранці - сонні, мовчазні, уперті,
бо вже й підбори до коріння стерті.
Шкода, така нагода пропаде!..
Пророщеним промінням сходить день,
гілки дерев сплітає в сота й рами.
Видзвонюють ялини снігурами
і сиплять сріблом нот.
Мотив пісень,
співзвучність рим - все чую, все візьму,
піднесену красу спивають очі...
...Спочине сніг і,
врешті, зцілить ночі,
що так давно хворіють на пітьму.
* * *
Синичок пістрява дзиґа,
кружляє зимова рань,
морозів січнева ліга
жадає щодня змагань.
Чавунно промерзло місто,
не знайде безпечний схрон,
дерева-лінотипісти
друкують рядки ворон
про те безперечне право
надію не полишать,
що носить в утробі трави
зелена землі душа.
Скупий і солодкий натяк
не зломить льодинок сни.
Та кожен із нас - фанатик,
бо вірить в прихід весни
* * *
Торкатися снігу - одне з подарованих благ,
в нім свіжість і м’якість
нових несподіваних рішень,
а місто - мов зала концертна,
де повний аншлаг,
і лиш безквиткові синички
злетілись до вишень.
Це біле чаклунство навряд чи впіймає iPad,
зимові полотнища душ -
чи ж для зору та слуху?
І автор найкращих заметів - мосьє снігопад
три дні без спочинку
складає роман -
завірюху.
* * *
Вже білим втаєно строкате,
і сонце стримує снагу -
зими приглушена соната,
слідів дієзи на снігу.
Такої тиші Всесвіт повен -
з німотою на межі!
І кожен з нас на мить - Бетховен,
бо ж чує музику в душі!
* * *
Лютий - прощальний дотик,
терпке есе,
розпачу привид бродить поміж рядків.
Транспорт - умовність,
випливти б на шосе,
яхтою ставши в морі шорстких снігів!
Сніг - ексклюзив,
Нобелівський лауреат:
за п’ять хвилин - переінакшив світ!..
Лютий і я - взаємодія в такт,
дні - наших душ - біль на охресті віт.
Сніг і любов - ніжний матеріал,
жаль, неврожай
люблячих вправних рук.
Ранки - мов спитий чай із рудих піал,
чорні круки-чаїнки спотворять звук.
Промені пальців ковзають догори,
неба дістати - в сніг лягти горілиць
і цілувати віхоли прапори,
щоб доторкнутись
в травні конвалій лиць.
Матузок Л. П. Яблука пізніх віршів: поезії. - Суми: Мрія-1, 2016. - 88 с.
(Місце знаходження книги: дорослий абонемент ЦМБ ім. Т.Шевченка)
По темі:
- "Осінні" вірші Любові Матузок
Немає коментарів:
Дописати коментар