"...Гербарій і лист - епітафія літу"

 

осіннього вечора Здається, що зараз Дзвін теж у відповідь загуде ... Так цикади дзвенять. Як влітку густіє трава! І тільки у одноліста Один-єдиний лист. Немов крихкий юнак, Про квіти, забуті в полях, Ви даремно в'яне.

Источник: https://02stroy.ru/uk/kozyrki-i-navesy/hokku-noch-macuo-base.html © 02stroy.ru

Осіннього сонця стьмяніла тіара,

уже воно - ґречність,

                      уже - толерантність.

Заснули на зиму і пристрасті, й чвари.

Лиш натяк легкий

                 на подробиць пікантність -

твій лист вижидає терпляче у скриньці,

конверт - білі ґрати твоєму привіту, 

в нім -

        споминів літніх пригірклі гостинці.

...Гербарій і лист - епітафія літу

 

Л. Матузок

 

 

  

 

ОПУДАЛО

Шукає пару - є закон в природі -
комашка й пташка, звір і чоловік.

.. .Опудало ж - самотнє на городі,
й такий короткий літній його вік.

А взимку - що?

Кого й чого лякати?

У погребах - вершки і корінці.

Воно - в журбі: ні подружки, ні хати.
Спасибі, прилітають горобці,

на хвильку сядуть на піджак потертий,
що не тримає лінії плеча...

В опудала - обійми розпростерті,
але ніхто того не поміча.

Покинуте, до всіх насмішок звикле,
воно все жде, що заговорять з ним,
і палиць хрест - як передсмертний виклик
жорстким безглуздим правилам людським.

 

 * * *

Немов брати - дерева коло хати.

За ними — сум зірок і лихоліть,
ще деревцями їх приніс мій тато.
Вони мене любили колихати,
зелену мову вчили розуміть.

У хаті скрута спала у куточку,

та ж з нього й барви витікали в світ -

я знала це.

Сміялися в садочку
зеленим сміхом татові синочки,
ледь стримуючи гойдалки політ.

...Зросли дерева.

Поруч - я дрібнію,
як тане плід до зерен: все мине...

Та знаю, що ніколи не посмію
зрубать дерева - татову надію,
що зелен-плачем пом’януть мене.

 

 

 

 * * *

Експромтом дощ вистукує синкопи,
в дуеті з вітром - це класичний збіг.
Застрягли в лісі клени - глинокопи,
й не витягнуть з рудої глини ніг.

А дощ над перехожими кепкує,
згинає вітер парасоль кістки,
і лицемірка-осінь знов пліткує
про те, що в літо спалені містки.

 

Матузок Л. П.
Яблука пізніх віршів: поезії. - Суми: Мрія -1, 2016 . - 88 с.

осіннього вечора Здається, що зараз Дзвін теж у відповідь загуде ... Так цикади дзвенять. Як влітку густіє трава! І тільки у одноліста Один-єдиний лист. Немов крихкий юнак, Про квіти, забуті в полях, Ви даремно в'яне.

Источник: https://02stroy.ru/uk/kozyrki-i-navesy/hokku-noch-macuo-base.html © 02stroy.ru

осіннього вечора Здається, що зараз Дзвін теж у відповідь загуде ... Так цикади дзвенять. Як влітку густіє трава! І тільки у одноліста Один-єдиний лист. Немов крихкий юнак, Про квіти, забуті в полях, Ви даремно в'яне.

Источник: https://02stroy.ru/uk/kozyrki-i-navesy/hokku-noch-macuo-base.html © 02stroy.ru

осіннього вечора Здається, що зараз Дзвін теж у відповідь загуде ... Так цикади дзвенять. Як влітку густіє трава! І тільки у одноліста Один-єдиний лист. Немов крихкий юнак, Про квіти, забуті в полях, Ви даремно в'яне.

Источник: https://02stroy.ru/uk/kozyrki-i-navesy/hokku-noch-macuo-base.html © 02stroy.ru

осіннього вечора Здається, що зараз Дзвін теж у відповідь загуде ... Так цикади дзвенять. Як влітку густіє трава! І тільки у одноліста Один-єдиний лист. Немов крихкий юнак, Про квіти, забуті в полях, Ви даремно в'яне.

Источник: https://02stroy.ru/uk/kozyrki-i-navesy/hokku-noch-macuo-base.html © 02stroy.ru