Вірш дня: Сергій Жадан

Уявляю, як це бачать птахи:
чорну гілку ріки і зимові дахи,
і розгублених перехожих на хіднику.
Уявляю, як страшно птахам перелітати ріку.

А вони все одно дивляться на місто згори.
На депо за станцією, на двори,
на бібліотеку з іншого боку ріки,
на вулиць списані сторінки. 

Повторюють цей лютневий вірш,
знаючи його від брам до горищ,
знаючи, де він завершиться, врешті-решт,
і чим він, до речі, завершиться - знаючи теж.

Проступить ґрунт, як проступають риси лиця,
риба стане в заплавах Дінця,
по обрію сплине домішка чорноти,
буде радість, будуть очерети.

Головне — грітися між людьми,
любити цю артільну роботу зими,
це нечутне дихання ґрунту, його печать.
Треба про це кричати.
Ось вони і кричать...

С. Жадан. Список кораблів. - Чернівці: Мерідіан Чернівців, 2020.