Я стала цінувати кожну мить:
так радує мене погожа днина,
щасливий сміх маленької дитини,
що поруч, мов дзвіночок забринить...
Я стала помічати кожен штрих:
як сяють роси у траві зеленій,
як дивляться здивовано на мене
із гілки двійко яблучок малих.
Для праці – день, для відпочинку – час
знаходжу, ледве дочекавшись ночі:
шукаю в небесах, підвівши очі,
де серед зір сховався Волопас.
Панує і гармонія й краса
у всесвіті: у пісні і у слові…
По вінця серце сповнене любові -
обійняла би навіть небеса!
Ірина БУЛАХОВА
Немає коментарів:
Дописати коментар