Богдана ГУСАК. Сивий спомин: вірш дня

Задублий вітер залітає в комин,

а там - ані жарини, ні тепла.

Немає й дому... Тільки сивий спомин,

де впереміш із цеглою зола...

 

 

 

 

До яблуні - рясної, чепурної,

побіленої щовесни вапном -

оце б шугнути! Та доби страшної

розтрощена снарядом під вікном.

Город у вирвах. Іграшки, колиску

пошматував осатанілий звір!

Ні вереску дитячого, ні писку...

Як сирота, без огорожі двір.

А стіл дубовий, лави біля хати,

а виноградні лози, квіти де?!

Незатишно і хочеться тікати.

У бовдурі від розпачу гуде!

Вітрисько тужно квилить і голосить

(аби хоч ненадовго відлягло).

Не квапиться йому сказати "досить"

руйновищем залишене село.

29.11.2022
(С) Богдана ГУСАК