Сріблясті вітражі
на сонних вікнах
бачу крізь фіранки.
Дерева білі,
наче муляжі
середньовічних
неприступних замків.
А хуга замітає
все довкруж.
Лапатий сніг прорвав
небесне сито.
У царстві крижаних
тендітних руж
давно забули
про спекотне літо.
І я своє не згадую.
Імла
його заволокла –
ніхто не бачить.
Скажи, навіщо літо
без тепла,
коли твоя зима
така ... гаряча?
Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар