Богдана ГУСАК. Присвята Григорію Сковороді: вірш дня

Сопілку брав до рук, немов коханку –
і Кінчиками пальців чаклував.
СлОва зринали вільно. На світанку
приВ'язував до рим їх та октав.
З прОмінням сонця прибувала сила,
і тиха Радість, і думки ясні.
ФілософОві "сродна праця" мила,
в його саДу – божественні пісні.
Такого світу вАжко упіймати:
ДЛЯ НЬОГО НЕ ІСНУЮТЬ МЕЖІ Й ГРАТИ!