на межі морозу і дощу.
Віктор Бойко
В напівсонній сірості гардин
місяць пломеніє, наче ватра.
Циферблат. За хвилю – нуль годин.
На кордоні між «сьогодні» й «завтра»
з відчуттям, що ти є часу гостем,
в позачасся вірити непросто.
Сторінки гортає календар.
Місяці, роки біжать по колу...
На сузір’я дивиться звіздар.
І здається, що нема «ніколи»,
поки не залишишся прикутим
до межі між «бути» і «не бути».
Серце ниє. Начебто віщун,
каже правду всупереч прогнозу.
На межі холодного дощу
і немилосердного морозу
важко самоти терпіти муку.
Здорово, як хтось простягне руку.
Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар