Яка ж бо ти, повітряна стихіє,
потужна, непостійна, бунтівна!
Похмурість неба вітрюган розвіє,
набавиться хмаринами сповна,
і вляжеться на котрійсь із перинок,
знічев'я, заспокоївшись, засне,
аж поки безгомінний відпочинок
не візьме штурмом птаство голосне.
І розітнуть простори дужі крила,
і полетять співанки навсібіч.
І знов стрибог із хмар надме вітрила,
аби прибути вчасно в бухту Ніч.
(С) Богдана Гусак
Немає коментарів:
Дописати коментар