Незмінний курс у човника надій.
Задумане не відкладу на потім,
Завчасно, вороженько, не радій,
Що запорошені пісками очі,
Що ниті в пальці врізались мої,
Що день довкіл давно чорніший ночі,
За воронням не чутно солов'їв.
Порвалась нитка? Хто сказав порвалась?!
Процес зачаття свіжих кольорів!
Я сонце упущу до тих підвалів,
Щоби й іржавий цвях замайорів!
Пливи мій човнику із річки в море,
Дістанься гір, торкнися полонин.
За спинами, нехай що не говорять,
Моїх думок і мрій неспинний плин!
Немає коментарів:
Дописати коментар