В клубок змотала хмара сірі ниті.
Берези вклякли.
– Наче перемиті! –
всміхалися дуби в кошлаті бороди.
Пороша заходилася (от з'явище!)
на чорне нашивати білі лати.
– Ну як із ними йти парубкувати?
І кучми геть забілені (біда іще!).
– Дарма, весна небавом одяг пратиме,
чуби відмиє в березневій зливі.
– Які ж панянки все-таки вродливі! –
точилася розмова між крислатими.
Богдана ГУСАК
Немає коментарів:
Дописати коментар