Я вишию життя не хрестиком, а гладдю.
Нехай воно цвіте на білім полотні.
І в ранки осяйні, і ночі зорепадні
Веселкою горить вінок прожитих днів.
В узори переллю всі радощі й тривоги.
В куточку – оберіг (хай відведе біду!)
Тернисті всі шляхи, та радісні дороги,
Які уже пройшла та ще колись пройду.
Я буду гаптувать до самого світанку.
Змішаю кольори – (аби лиш до ладу!)
Щоб гарною була квітчаста вишиванка,
Всю душу і любов у вишивку вкладу.
Немає коментарів:
Дописати коментар