як стрічаю ранки і смеркання?
Сріблом сяє в скронях сивина,
Хоч коли ти згадуєш мене?
Зустріч ту єдину пам’ятаєш?
Згадка блискавично промайне
і кудись подінеться… А знаєш?..
Я про тебе пам’ять бережу
в серця потаємному куточку.
Почуттям до тебе дорожу –
як нектар, п’ю спогад… По ковточку…
Любов Шемчук
Немає коментарів:
Дописати коментар