Богдана ГУСАК. Поет: вірш дня

21 березня - Всесвітній День поезії

Розрізають реальність, як ніж, смертоносні ракети.

Розтікається чорними цівками смерть по землі.

Відчай горло стискає, але не змовкають поети.

 

 

 

 

Як в минулі віки – і перо, і свіча на столі...

За рядочком рядок... Це як фатум, призначення, вдача –

не мовчати - кричати про те, що пече і болить.

У суцільній пітьмі, у тумані душа таки зряча...

Їй, наповненій вщерть, на папір треба все перелить.

І злітають Слова, як палючі Перунові стріли,

досягнувши мети, потрапляють уперто у ціль.

Перемоги й малі додають надпотужної сили.

Постріл з вістря пера ворогів дістає звідусіль.

22.07.2023
(С) Богдана ГУСАК