Не під колискову, під звуки сирени
Щоденно вколисує мати дитя.
Ревуть літаки над земною ареною
З единою ціллю – забрати життя.
Ще вчора під вечір було дуже тихо.
Матуся і татко, і крихітка-син.
Це ж з вітром яким принеслось до нас лихо,
Що фарба кривава розлилася в синь?
Агов, немовлятко, озвися рідненьке,
І ротиком ніжно разочок – "агу"...
Заплакані очі у сивої неньки.
У серці не стримати прісну жагу.
Світлана Петренко
Немає коментарів:
Дописати коментар