Вертепні співи... Великодні дзвони...
Розбамкалися, заглушивши дрони.
– До служби! – аж у вухах загуло.
У сні – дзвонар, а у житті – стрілець.
У грудях серце билом калатає.
Занадто часто нині прилітає.
Чи пронесе, чи вже отут кінець?
В окопах третій рік. Де мій кураж?
Думки звіряю страхові липкому:
не хочеться лишитися самому,
коли поцілить ворог у бліндаж.
– Допоки є набої і живі,
пліч-о-пліч биймось, Каменю і Чорний!
– Прикрий, Ведмедю, ти у нас проворний!
– Пригнися дужче, Боцмане, в траві!
Молюся Богу, щоб відвів біду...
Навиліт куля – несмертельна рана!
Звалить непросто Дізеля Івана.
Я з вами, хлопці! Я не підведу!
21.05.2024
(С) Богдана Гусак
Немає коментарів:
Дописати коментар