Богдана ГУСАК. Гілка роду: вірш дня

Докупи склавши три свої персти,

перехрестивши, дай благословення,

зігрій теплом душі і відпусти,

Та, що дала мені життя і ймення.

 

 

 

 

 

 

Завжди, коли заслабну чи впаду,

на відстані відчувши біль і муки,

жалієш нерозумну  молоду,

яка кровинці підставляє руки.

Себе, колишню, впізнаєш у нас.

Одна росте. Я ще ретельно вчуся,

щоб мали в гілці роду про запас

любові доня, мама і бабуся.

Щоб не згоріли назавжди мости,

щоб не збулося жодного прокльону,

за мимовільні нас гріхи прости,

вклоняючись праматірному лону.

05.05.2024

(с) Богдана ГУСАК

* За мотивами картини  Костянтина Шипті