Не купувалася, не продавалася,
В годину тяжкую не спокушалася,
Не плазувала - жила, як знала.
Хотілось плакать, то, знай, співала.
Співала сміло - всіх дивувала,
Вірші в мелодії переливала.
Жила по Правді - Свята дорога.
За Україну молила Бога.
За Україну, її простори,
За ті чарівні сиві гори,
За зорі у краю цім милім,
За купола у небі синім,
За цвіт квітучої калини,
За янголя в очах дитини,
За шепіт срібного Дніпра.
За серце, сповнене добра,
За тих людей, що помирали,
За тих, хто гнав і кого гнали,
За сироту, вдову, бомжа,
Щоб віра чистою була,
За мову дивну солов’їну,
Мов той струмочок мелодійну.
Молилась щиро українка,
Лунала пісня дзвінко-дзвінко.
Молилась слізно, уночі –
У вічність сипались вірші.
Ольга КОТЕЛЬНИКОВА. Українка
// Великописарівщина поетична: Збірка поезій. - Суми: Університетська книга, 2023.
Немає коментарів:
Дописати коментар