Укрив землю й небо серпанок.
Ще променів сонця нема.
Червневий жасминовий ранок.
Зірково біліють квітки
В зеленому віт оксамиті.
Дивлюся на кущ залюбки,
Завмерла в захопленні миті
Повітря - п'янкий аромат -
Вливається радістю в груди,
Цар-кущ мов букет, недарма
Він літа прикмета і вроди.
Цвітіння - щемлива пора:
Та жаль, що вона швидкоплинна.
Милуюсь - душа завмира…
Думки, наче спалахи, линуть.
Надія Фурзенко
Немає коментарів:
Дописати коментар