гасає на волі,
і кужелем сонце
на вістрі тополі.
Де неба блакитну шовкову кофтинку
ретельно латають
біленькі хмаринки.
Де юні, стрункі, білокорі берізки,
немовби дівчатка у білих панчішках.
Де тихо ручай жебонить
під горою, -
узявшись за руки, блукали
з тобою.
Там очі твої про кохання сказали...
Зозулі щасливих нам літ накували.
Ірина Булахова
Немає коментарів:
Дописати коментар