Василь ГОЛОБОРОДЬКО. Катерина Білокур: Завивання вінка: вірш дня

День пам’яті неперевершеної української художниці Катерини Білокур (7.12.1900 - 10.06. 1961)

Квіти, як і люди, — живі, мають душу!

 

З ранньої весни готується вити вінок:

вибере коло хати сонячну місцину,

скопає глибоченько, заскородить рівненько,

яку квітку посіє, яку пересадить,

 

 

чистенько прополе, дбайливо виполиває —

принесе мольберта,

поставить біля білої квітки

і перемалює її на полотно,

буде перша квітка на віночок

А згодом, дивись, уже розквітли

і рожеві, і блакитні, і червоні —

тільки встигай малювати.

Від весни і до пізньої осені,

поки остання квітка не відцвіте у городчику,

перемальовує квіти на вінок дівочий,

літо вплітає квітами у вінок,

летіння літа зупиняє пензликом.

Але літо минає —

вінок недомальованим лишається,

«хай на друге літо домалюю».

Квітку до квітки,

день до дня,

місяць до місяця,

рік до року —

вʼє дівочий вінок,

малюванням скасувала відцвітання,

щоб було вічне літо.

У вінкові, звитому з квіток усього літа,

дівчиною, яка починає дівування кожної

наступної весни,

стоїть із пензликом у руці посеред вічного літа.

 

Василь Голобородько. Яблуко добрих вістей:
Збірка поезій. - К.: Видавництво : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

 

Джерело: https://www.facebook.com/ababahalamaha.publishers