Ірина ДАНИЛКО. Можна, я трохи поплачу: вірш дня

Можна, я трохи поплачу

Десь у куточку кімнати...

Це у мені гірко плаче,

Горем знесилена мати.

 

 

 

 

 

 

Можна, я трохи поплачу...

Тільки мене не жалійте.

Це у мені гірко плачуть,

Всі погвалтовані діти.

Можна, я трохи поплачу...

По згарищі ходить бабуся...

Ворог спалив її хату,

Сьогодні я з нею лишуся.

Можна, я трохи поплачу

I закричу диким звіром.

Воїн в мені зараз плаче,

Бо побратим його згинув.

Можна, я трохи поплачу...

Хліб на полях догорає...

Підло, ракетами з неба

Ворог жнива в нас справляє.

Можна, я трохи поплачу...

Бо вже не сила терпіти.

Землю з-під ніг забирають,

Кажуть: не гідні ми жити.

Можна, я трохи поплачу...

І помолюсь в порожнечі.

Знаю, це Бог в мені плаче

І обіймає за плечі.

©Іра Данилко