21 серпня 1953 року народився наш земляк, унікальний поет другої половини ХХ ст., найталановитіший представник літературного андеграунду Володимир Назаренко (с. Андріївка Кролевецького району), без лірики якого неможливо уявити собі історію української літератури.
Найпомітнішими явищами андеґраундного літературного життя стали в’язні сумління, Київська й Бахмацька школи, ЛуГоСад, а наприкінці 80-х — Бу-Ба-Бу. До них належав й Володимир Назаренко із Сумщини, автор поетичних збірок «Травневий тембр» (1989), «Сонечко любові» (2011), відомий також як прозаїк (експериментальний герметичний роман «Акупунктурний зв’язок», новели «Механічне яйце»).
В. Назаренко вільно почувався і верлібрах, і в силабо-тоніці, іноді експериментував з римуванням, переважно неточною, з подвійною семантикою (листя — до лісу, роси — на осінь). Однак для нього визначальною була не та чи та віршоформа, а натурфілософська метафора, неквапно розгорнута в сюжетний наратив, в подію природної людини, котра постійно перебуває в русі.
Далекий від суспільної й кололітературної примарної колотнечі він свідомо обрав собі долю ескапіста, товаришував з небагатьма, хіба що з М. Воробйовим.
Позбавлений товариського кола побратимів по духу, поет цілком мотивовано обрав собі інтровертивний шлях в латентний мікрокосм, що виводив його в духовний світ, недосяжний ідеологам й прагматикам. Це була втеча у свободу.
Немає коментарів:
Дописати коментар