четвер, 19 листопада 2026 р.

Ірина БУЛАХОВА. Пізня осінь


Ця пізня осінь – суха і тепла –

віщує, мабуть, безсніжну зиму.

Кіт на колінах, надворі смеркло,

у хаті тихо і трохи зимно.

Спить попільнастий, мурчить знічев`я…

А осінь скиглить: « Що ж далі буде?»

 

 

 

 

Ця пізня осінь – суха і тепла –

віщує, мабуть, безсніжну зиму.

Кіт на колінах, надворі смеркло,

у хаті тихо і трохи зимно.

Спить попільнастий, мурчить знічев`я…

А осінь скиглить: « Що ж далі буде?» 

«Твій час вже вийшов, прощайся чемно,

бо в двері стука суворий грудень.»

Щось про вовчицю співає Вінник,

аж туга серце стиска нестерпно...

Набатним дзвоном озвавсь годинник!

Відбило вісім. Встаю – затерпла.

Зроблю канапку: все як звичайно.

Думки застиглі зберу докупки.

Тримаю кухлик з гарячим чаєм –

хоча б зігрію холодні руки.


Немає коментарів:

Дописати коментар