А в пам'яті солодкий запах літа
І кришталева вранішня роса.
У полі чистому духмяні ніжні квіти,
І смак холодного терпкого джерела.
Ще не забулись ранки у тумані,
Спекотні дні і вечір у зірках.
Лани пшениці — в золоті, безкраї,
Волошки і ромашки у житах.
Минуло літо... Пахне й восени
Легким парфумом літа запашного.
Та вже летять ключами журавлі,
І яблуками повні всі комори.
А ще ж той дим... Той осені димок!
Так пахне тільки осінь золотиста.
Клубком піднявся ввись, ген до зірок,
А потім у сади знов опустився.
...Ще в пам'яті лишилось трошки літа,
Та й осінь тішить вдень своїм теплом.
Але крадеться садом непомітно
Легенький смуток — пару кроків, митей
І лагідне тепло змахне крилом...
Марина Семйоник
Немає коментарів:
Дописати коментар