десь надто густо, десь поодиноко -
дощу краплини, яблука підмерзлі
у розкоші осіннього бароко.
Мазком широким - хмари темно-сизі,
деінде перекраяні ключами.
Плачі пташині в каламутній висі -
відлуння снів тривожними ночами.
Земля ковтає сльози проти вітру,
почувши біль в щорічнім голосінні.
Додався тьмяний смуток у палітру,
в туман сховавши спалахи осінні.
19.10.2024
(С) Богдана Гусак
Немає коментарів:
Дописати коментар