Говорімо українською: ступені порівняння прикметників і прислівників

Шануймося, пані й панове, плекаймо мову!

 

Саме так – хто себе шанує, той не допустить мовних покручів і недолугого калькування у своєму мовленні. 

Тож пропонуємо кілька корисних зауваг О.Сербенської – професора Львівського університету ім.І.Франка.

 

 

 

 

 

 

Одним зі складних питань є ступені порівняння прикметників і прислівників.

 

У дитинстві ми вчили віршик про журавля, який облітав сім морів, сім земель. Коли його запитали: «Де НАЙКРАЩА є земля?», журавель із гордістю відповів «КРАЩЕ рідної немає!». Також відгадували загадку: «Що на світі НАЙМИЛІШЕ, що на світі НАЙПРУДКІШЕ» (сон і думка). 

 

У Франка в поемі «Мойсей» – ні однієї складеної форми ступеня порівняння прикметників (тобто з використанням слів більш і найбільш).

 

Натомість НАЙСВЯТІША любов (а не найбільш свята), НАЙБЛАЖЕННІШИЙ стан (не найбільш блаженний). А лише один приклад зі словом менш – менш зрозумілий. 

 

І сьогодні стверджуємо: «Ми стали згуртованішими, сильнішими, мудрішими, сміливішими…» 

Такі прикметники та прислівники творять легкий, рівний ритм мовлення.

Але в радянський час нас учили, що паралельно потрібно використовувати складену форму (зі словами більш і найбільш), а від відносних прикметників взагалі утворювати можна лише складену форму: престижний – найбільш престижний, – а найпрестижніший вважали за стилістичну помилку. Також ввели чужу форму сАмий (самий головний).

 

Нова редакція українського правопису зробила суттєве виправлення: зняла попереднє правило, що ці дві форми рівноправні, і наголосила, що складена форма є рідковживаною. А якщо рідко – то можна й узагалі не вживати.

 

• Сербенська О. Наодинці зі словом // Слово "Просвіти". – 2024. – № 28/29 (18-31 лип.). – С. 4-5.

 

Рубрику веде бібліограф ВСТДІР
КУРНОСОВА Наталія