Прихід цієї осені мене
і засмутив, і трохи розтривожив.
Та думка в підсвідомості майне:
ми з нею чимось невловимо схожі!
Передчуття грядущих перемін
вином незрілим струменить по жилах.
Недавно ще – краса, сьогодні – тлін…
Життя моє, куди ти так спішило?
То течією стрімко пронеслось,
то в тихій заводі пливло поволі.
Нехай не все, що мріялось - збулось.
За все, що відбулось - я вдячна долі!
Під колір листя підбираю шарф.
Тепер і день прожитий - справжнє щастя!
Змиряється із дійсністю душа,
і я сприймаю осінь, як причастя.
Ірина БУЛАХОВА
Немає коментарів:
Дописати коментар