Змішалось все - зима, весна і літо
Змішались люди, вчинки і слова...
Усе частіше депресивні діти
І ниє на погоду голова...
Кругом тривоги, міГи, та шахеди,
І стільки горя... Боже... через край,
Що тріскають під натиском фасади
Холоне, і без того, тЕрпкий чай
Бо, ось таке, нам випало на долю
На наш і так короткий, стислий вік
Коли ми вкотре боремось за волю,
Коли, хто в камуфляжі - чоловік...
Історія, що в'ється по спіралі
Така ж болюча, довга і гірка
Хтось незаслужено отримує "медалі",
Не вміючи, читати між рядка...
І ниє в серці... скрізь несправедливість...
Хтось зновУ з-за кордону вчить нас жить...
А там в окопах холод, біль і сирість
І чорна смерть, що голосно кричить.
Але, на жаль, не всім ціна відома
Чого вартує кожен шмат землі -
Землі тієї, що зоветься домом
І пахне хлібом вранці на столі.
Аліна Войтенко
Немає коментарів:
Дописати коментар