плекає сад свої надії білі...
І лиш сумаху свічі обгорілі
минулорічну згадують любов.
Той спомин і зимою душу грів:
свічки палали у небесній сині,
багрянцем зігрівали день осінній
таким нестримним шалом почуттів!
Розносить вітер пелюстковий сніг...
Радіє все живе весні грядущій –
важливіша любов за хліб насущний!
Щасливий той, хто це збагнути зміг.
То ж, в день цей теплий, сонячний, дзвінкий,
нехай коріння п'є живильні соки,
гілками обіймає світ широкий,
щоб листячком заврунились бруньки!
Немає коментарів:
Дописати коментар