Душа беріз тремтить не від громів
(за виклики стихій вона сильніша).
Укотре бій запеклий відгримів -
ховається в гілках тривожна тиша.
Там, де життя бере новий розбіг,
коріння прокидається із соком,
на сонці розтає кривавий сніг
і день зорить в диму єдиним оком.
Поганить землю вирвами війна
і тіло вигинає в ній хробаче.
Весна ж іде, як завше, осяйна...
Тремтить душа в беріз і тихо... плаче.
20.03.2022
(С) Богдана Гусак
Немає коментарів:
Дописати коментар