Ольга ГРЕЙНЕР. Весняний сон: вірш дня

Красуня-Весна своє біле намисто

Подарувала каштанам.

Вночі мені знову наснилося місто

Мого дитинства і мама.

             Жива ще мама ...

 

 

 

 

Наш замок старий  і замріяна річка,

Місячні плеса прозорі,

І зорі, немов ліхтарі невеличкі,

І ліхтарі, наче зорі,

               Великі зорі.

Наснилась симфонія літньої ночі,

Осені тихе світання,

Наснились мрії палкії дівочі

І перше моє кохання,

                 Немов зітхання.

Прийшло воно в сон розквітаючим травнем

І зорепадом у серпні,

Волошкою в полі, цілунком останнім,

Що був полинóво-терпкий,

                   Мов біль нестерпний...

Весна ще не раз кучерявим каштанам

Біле одя‌гне намисто.     

І я повернусь. Не стрічатиме мама...

Приїду тільки у місто,

                     Та не в дитинство...

 

Ольга Грейнер Савич