Де вітер ніжить пахощами дні,
Мені б туди, де сонні простеляли
Ромашкові стрічки лани густі.
Під капелюх солом'яний сховатись,
Надихатися небом досхочу,
Мені б туди, де сонцем обійнявшись,
Гойда на квітах вітерець бджолу.
Цікава книга, кава, покривало...
І повна тиша, хвилями по полю.
У метушні буденності замало
Можливості набутися з собою.
22.06.2024 р.
Катерина Мартусь
Немає коментарів:
Дописати коментар