Жайвора пісня луками лине.
Щедро дарує пахощі липа.
Спіє суниця соком налита.
Яра пшениця вигнала вуса --
поле, як море, тільки що русе.
Літа екватор. Сонце в зеніті.
Хоче, як мати -- всіх обігріти --
квіточку кожну, кожну билинку,
в небі лазурнім білу хмаринку.
Радість нестримна рветься назовні!
Літо в зеніті, місяць уповні.
Ночі хмільні та закохані зорі.
Годі чекати -- їду на море!
Перебираю спогадів чотки...
Літо минає. Жаль, що коротке.
Котиться прудко яблуком стиглим...
В очі впадають осені стигми.
Немає коментарів:
Дописати коментар