В лісній гущавині переполох.
Удосвіта дерева остовпіли.
Такого в їх кутку ще не було.
Усі вони пристойно зеленіли
Десятки літ од пестощів весни.
І раптом – на тобі! –
Незвичний колір святкової, хмільної білизни.
І тільки ту!
І більш нема довкола!
У знаті лісу подив ріс і ріс,
Бо приголомшила приблуда-грушка,
Яка завжди трималася прислужкою
Дубовій і кленовій дітворі.
Весільний одяг?
Звідки узяла?
Це так не схоже на її дерюжку!
Але найбільше вражена була
Сама вона – маленька Попелюшка.
Немає коментарів:
Дописати коментар