Зранку прохолодно,
бо вже серпень
заглядає у моє вікно...
В полина'х чатує
хижий шершень
(він на бджіл полює,
бач, давно...)
Скрізь витає
предосіння туга,
наче недоспівана
любов...
Літо йде... (Немов
втрачаю друга,
котрого весною
ще знайшов...)
Літній день
стрімкий
і незупинний
пролітає, мов
красивий птах...
Зупинись!
Ще зачекай хвилинку,
загорися радістю
в очах...
Та дарма'...
Ніхто мене не чує...
Лиш плазує
вогкість по землі,
перекотиполе
в даль мандрує,
прагнуть в ирій
юні журавлі...
Любий серпню,
найвірніший друже!
Чом так сумно
й солодко мені?
Відцвітає літа
пишна ружа,
у минуле
поспішають дні...
Кожен день --
то крапелька лікеру,
що печалить трішки
і п'янить...
А на аркуш білого паперу
павутинка віршів
струменить!..
А. ЛУГОВСЬКИЙ.
13.08.2025 р.
("Передосіннє ...")
Немає коментарів:
Дописати коментар