Така хода, дзвінка і стоголоса!
Що й трави росянисті мене просять:
"Ступай ранково, стежкою лети!"
І я лечу замрійливим ягнятком.
Вилискують на сонці голі п'ятки
Над ревищем обніжкових канав
Після дощу... Він навзнак впав, розбився,
Півнебом в нашім березі розлився,
Щоб колисати кутики отав...
Зайду по пояс між гойдливі трави,
Списи зелені учать мене плавати.
... І я вже над осоками пливу!
Пливу й живу! І серце тьохка в грудях!
За цю плавбу ніхто мене не судить,
Як цю, залиту водами, траву.
Спасибі, люди, й мої ранні весни,
Ви у мені, мов ангели воскреслі,
Ще досі кружеляєте вві сні...
Ви несете мене над небесами,
Тепер вже - над ворожими списами,
Неначе - в материнській пелені...
Немає коментарів:
Дописати коментар